«Особливості» визначення територіальної підсудності господарських спорів

Територіальна підсудність дозволяє розмежувати предметну компетенцію господарських судів одного рівня залежно від розгляду спору.

З першого погляду визначення територіальної підсудності господарських спорів є досить простим питанням, тим більше що воно чітко врегульоване Господарським процесуальним кодексом, постановою Пленуму Вищого господарського суду України  № 10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам», інформаційним листом Вищого господарського суду України№ 01-8/350 від 26.03.2002 р. «Про деякі питання практики визначення підсудності справ та передачі справ з одного господарського суду до іншого господарського суду». Але навіть з таким простим питанням на практиці можуть виникнути труднощі, особливо, якщо мова йде про передачу справи з одного господарського суду до іншого.

Так, господарським процесуальним законодавством передбачено, що якщо справа не підсудна даному господарському суду матеріали справи надсилаються за встановленою підсудністю не пізніше п’яти днів з дня надходженняпозовної заяви абовинесенняухвали про передачу справи.

Але, якщо в процесірозглядусправи вона стала підсудноюіншомугосподарському суду, то незважаючи на це, така справа повинна бути розглянута по сутітимгосподарським судом, якийприйнявїї до свогопровадження з додержанням правил підсудності.

Проте, останнєположеннязаконодавства на практицісуддігосподарськихсудівможутьтлумачитипо-різному. Наприклад, позивачподаєпозов за участюкількохвідповідачів за місцемзнаходження одного з відповідачів.  Суддя, відкрившипровадження та почавши фактичнийрозгляд справу по суті в судовому засіданні з заслуховуваннямпоясненьобохсторін, не рідковстановлює, щоодин з відповідачів є неналежною стороною і справа є підсудноюіншомугосподарському суду, та виноситьухвалу про передачу справи за підсудністю до іншогогосподарського суду. Як аргументи на не бажаннярозглядатитаку справу можнапочути, що справа по суті не буларозглянута, а тому жоднапоцесуальна норма не порушена. В такому випадку, звичайноякщови є незацікавленою стороною у передачісправи до іншогогосподарського суду та у затягуванні судового процесу, вартооскаржуватиухвалу про передачу справи за підсудністю до іншогогосподарського суду до апеляційноїінстанції.

Якщо ж такасправа все ж таки буде передана до іншогогосподарського суду, то прийняте в результатіїїрозглядурішення, при умовіщовоно не буде влаштовуватихоча б одну сторону, з легкістюможе бути оскаржене в апеляційному порядку.

Так як, відповідно до п. 6 ч. 3  ст. 104 ГПУкраїни рішення прийняте судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду апеляційною інстанцією.

Тому, таке неоднакове тлумачення норм господарського процесуального права та інколи недобросовісне ставлення до своїх суддівських обов’язків може призвести до затягування судового процесу та прийняття незаконного рішення, що в свою чергу порушує основоположні засади судочинства.